1. Словник української мови в 11 томах

здуміння

ЗДУМІ́ННЯ, я, с., діал. Стан за знач. здумі́ти і здумі́тися.

[Килина (оговтавшись від здуміння, ворожо):] Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! Ну-ну, тепер не довго настоїшся!.. (Л. Укр., III, 1952, 257).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здуміння — здумі́ння іменник середнього роду здивування діал. Орфографічний словник української мови
  2. здуміння — -я, с., діал. Стан за знач. здуміти і здумітися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. здуміння — ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯ рідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ (ЗАЧУДУВА́ННЯ) підсил., ДИВОВИ́ЖА розм., ЗДУМІ́ННЯ діал. Словник синонімів української мови