1. Словник української мови в 11 томах

здуру

ЗДУ́РУ, присл., розм. Не розібравшись, у чому справа, не розміркувавши добре; з дурного розуму.

Що наробила здуру Щука — Це всякому наука: Чого не тямиш — не берись (Гл., Вибр., 1951, 108);

[Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (Кроп., II, 1958, 300);

— Може, думаємо, здуру десь хлопець у біду вшелепався, може, допомогти йому треба… (Гончар, III, 1959, 302).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здуру — зду́ру прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. здуру — пр., з дурного розуму, з дурощів, не подумавши, з доброго дива. Словник синонімів Караванського
  3. здуру — див. необачно Словник синонімів Вусика
  4. здуру — присл., розм. Не розібравшись, у чому річ, не розміркувавши добре; з дурного розуму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. здуру — Дурепно, бевзня, тумака, дуриндо, дурісно, подурному Словник чужослів Павло Штепа
  6. здуру — Зду́ру, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. здуру — Зду́ру нар. Сдуру. Так инший здуру неборак над Божим ділом вередує. Гліб. 70. Словник української мови Грінченка