здуття

ЗДУТТЯ́, я, с.

1. Дія за знач. зду́ти.

Перепони від здуття снігу ставили впоперек напряму пануючих вітрів (Нові спос. вирощ.. буряків, 1956, 100).

2. Стан за знач. зду́тися.

Набухання його [жому] в шлунку викликає у тварин коліки та здуття (Конярство, 1957, 129).

3. Опуклість, підвищення.

З’ясувалося, що Земля біля екватора має здуття (Знання.., 4, 1965, 4);

// Припухлість, пухлина.

Кила спричинює здуття і нарости на корінні [рижію] (Ол. та ефір. культ., 1956, 181).