1. Словник української мови в 11 томах

земляцтво

ЗЕМЛЯ́ЦТВО, а, с.

1. Об’єднання земляків для взаємної допомоги.

Але ж — всі ті земляцтва, організації, гуртки! Маринка бігає по сходках, мітингах, зборищах і ще, чого доброго, в нападі революційного ентузіазму впишеться в яку-небудь партію! (Смолич, Мир.., 1958, 23).

2. розм. Приналежність до однієї області, села і т. ін. за народженням або місцем проживання.

В Дермані жило кілька родин Довбенків, але, крім прізвища і земляцтва, нічого спільного між ними не було (Мельн., Коли кров.., 1960, 58).

3. збірн., розм. Земляки.

То ж, певно, велика причина Віддати земляцтву привіт (Дор., Серед степу.., 1952, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. земляцтво — земля́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. земляцтво — -а, с. 1》 Об'єднання земляків для взаємної допомоги. 2》 розм. Належність до однієї області, регіону і т. ін. за народженням або місцем проживання. 3》 збірн., розм. Земляки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. земляцтво — ЗЕМЛЯ́ЦТВО (об'єднання земляків у чужій країні), КОЛО́НІЯ рідше. Земляцтва іноземних студентів; — Ти зрозумій, яка се сила. — Драгоманов!.. Він встановить тісний контакт з емігрантською колонією у Відні (П. Колесник). Словник синонімів української мови
  4. земляцтво — Земля́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. земляцтво — Земля́цтво, -ва с. соб. Земляки. Словник української мови Грінченка