1. Словник української мови в 11 томах

зенітник

ЗЕНІ́ТНИК, а, ч. Артилерист зенітної (у 2 знач.) артилерії.

Летить літак, летить хижак над нашою землею. І раптом, носом він — до нив, як огненна комета. Його зенітник юний збив (Сос., II, 1958, 262).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зенітник — зені́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зенітник — -а, ч. Артилерист зенітної (у 2 знач.) артилерії. Великий тлумачний словник сучасної мови