1. Словник української мови в 11 томах

зенітний

ЗЕНІ́ТНИЙ, а, е.

1. Стос. до зеніту.

2. Признач. для стрільби по повітряних цілях.

Слідом за вогнями прожекторів вдарила зенітна артилерія (Кучер, Чорноморці, 1956, 30);

// Створюваний зенітною артилерією.

Зенітна канонада.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зенітний — зені́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зенітний — -а, -е. 1》 Стос. до зеніту. 2》 Признач. для стрільби по повітряних цілях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зенітний — зені́тний той, який можна спрямувати в зеніт. З-а віддаль – кутова віддаль світила від зеніту. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. зенітний — Зені́тний і зені́товий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)