зжовклий

ЗЖО́ВКЛИЙ, рідко ІЗЖО́ВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зжо́вкнути, ізжо́вкнути;

// У знач. прикм.

Він бачить нерухоме Петрове тіло, зжовкле обличчя і струмочок крові (Багмут, Щасл. день.., 1951, 151);

Серпи свистіли в їхніх руках, і з тихим шелестом падало позаду їх ізжовкле.. жито (Смолич, І, 1947, 117).