ззивати
ЗЗИВА́ТИ і рідко ІЗЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІЗВА́ТИ, зізву́, зізве́ш, док., перех., розм. Сигналом, криком чи якось інакше збирати в одне місце всіх або багатьох; скликати.
Дзвоник.. давно вже гуде і ззиває до місця гласних, що розтеклися по всіх усюдах (Мирний, III, 1954, 386);
Оце, було, щовечора, як пора йти на вечорниці.., то дівчата, то парубки й кричать — ззивають, кого там нема (Барв., Опов.., 1902, 57);
// Кликати, запрошувати куди-небудь, до когось.
Коваль.. клепле та й співа, всіх до кузні іззива (Фр., XI, 1952, 176);
Латин.., Щоб не попастись в кайдани, Зізвав к собі панів вельможних (Котл., І, 1952, 184).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ззивати — ззива́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- ззивати — див. кликати Словник синонімів Вусика
- ззивати — і рідко іззивати, -аю, -аєш, недок., зізвати, зізву, зізвеш, док., перех., розм. Сигналом, криком чи якось інакше збирати в одне місце всіх чи багатьох; скликати. || Кликати, запрошувати куди-небудь, до когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ззивати — ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- ззивати — Ззива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ззивати — Ззива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. зі(о)звати, зізву, -веш, гл. Сзывать, созывать, созвать. Усіх некрутів ззивав, отцю, неньці жалю завдавав. Чуб. V. 975. Словник української мови Грінченка