зиз

ЗИЗ, а, ч., діал. Косоокість.

◊ Диви́тися (погляда́ти, гля́нути і т. ін.) зи́зом:

а) косити, скошувати очі (про фізичну ваду зору).

Панич пана професора і пані професорки теж приїхали. Не той молодший, а старший, той, що дивиться зизом (Коб., І, 1956, 111);

б) кидати косі погляди, виявляючи невдоволення, недоброзичливість.

Не до смаку це припало Мамаєві. Бачу, зизом поглядає на самого князя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 472);

— Прощай Гнате, та не згадуй лихом, може, коли й зизом глянули, в житті, як на довгій ниві (Панч, Гомон. Україна, 1954, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

зиз — Зи́з: — Зи́зом дивитися: тут: кидати косі погляди, виявляючи невдоволення [51] Словник з творів Івана Франка
зиз — зиз іменник чоловічого роду косоокість діал. Орфографічний словник української мови
зиз — -а, ч., діал. Косоокість. Дивитися (поглядати, глянути і т. ін.) зизом — а) косити, скошувати очі (про фізичну ваду зору); б) кидати косі погляди, виявляючи невдоволення, недоброзичливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
зиз — зиз 1. косоокість (ср, ст) ◊ зи́за дістати стати косооким (ср, ст): А та пані Влодзя, як ми виходили з камениці, так за нами заглядала, що мало зиза не дістала (Авторка) ◊ ма́ти зи́за бути косооким (ср, ст) 2. шістка (позначення очок у грі в кості)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
зиз — погляда́ти ско́са (зи́зом, скри́ва і т. ін.) на кого—що. Ставитися недоброзичливо або з підозрою до кого-небудь, виявляти своє незадоволення кимось. Фразеологічний словник української мови
зиз — КОСОО́КІСТЬ (вада зору — неоднакова спрямованість зіниць), РОЗКО́СІСТЬ, РОЗКО́СИНА, СТРАБІ́ЗМ мед., ЗИЗОО́КІСТЬ діал., ЗИЗ діал. Косоокість багато хто вважає лише косметичним недоліком. Але це не так. Словник синонімів української мови
зиз — Зи́з, -за м. 1) Косой, косоглазый. Лис, зиз, кутернога: як удасться що доброго — велика ласка пана Бога. Ном. № 8546. зи́зом диви́тися. Искоса посматривать. Словник української мови Грінченка