зимовик
ЗИМОВИ́К, а, ч., рідко.
1. Те саме, що зимівни́к 1.
Уже останні дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зимовик поставили (Барв., Опов.., 1902, 160).
2. Те саме, що зимі́вник.
Скінчивши своє діло, недовго він зоставався в коші, дуже вже старий був і, подякувавши за хліб-сіль, помандрував собі у степи, щоб де-небудь сісти зимовиком і завести пасіку, бо дуже кохався у бджолі (Стор., І, 1957, 202).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me