1. Словник української мови в 11 томах

зимовий

ЗИМО́ВИ́Й, о́ва́, о́ве́. Стос. до зими (у 1 знач.).

В довгі зимові вечори та вдосвіта в Джериній хаті палали тріски (Н.-Лев., II, 1956, 185);

Ясно світило скупе зимове сонце і навіть трохи гріло (Кучер, Чорноморці, 1956, 321);

// Признач. для зими, використовуваний узимку.

Я не чула, щоб у Сімеїзі хто жив зимою, і, певне, се місце, як зимове помешкання, не дуже вигідне (Л. Укр., V, 1956. 246);

Білява, зовсім юна, вона була зодягнена так, наче тільки оце повернулася з далекої дороги: в чоботях, в теплій зимовій хустці (Гончар, III, 1959, 319).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зимовий — зимо́ви́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зимовий — див. холодний Словник синонімів Вусика
  3. зимовий — [зиемовией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і і [зиемовий] м. (на) -вому /-моув'ім, мн. -моув'і Орфоепічний словник української мови
  4. зимовий — -ова, -ове. Стос. до зими (у 1 знач.). || Признач. для зими, використовуваний узимку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зимовий — Зимо́ви́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)