1. Словник української мови в 11 томах

зимуючий

ЗИМУ́ЮЧИЙ, а, е. Який переносить, витримує зимові холоди.

Пасинки можна видаляти разом з зимуючою брунькою (Колг. Укр., 5, 1962, 38);

Зимуюча гусінь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зимуючий — зиму́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зимуючий — -а, -е. Який переносить, витримує зимові холоди. Зимуюча гусінь. Великий тлумачний словник сучасної мови