1. Словник української мови в 11 томах

зичний

ЗИ́ЧНИЙ, а, е. Який голосно, різко звучить; гучний.

Який-небудь військовий хлюст.., зазираючи в курінь, зичним голосом кричав: — Троянівка, на сніданок! (Тют., Вир, 1964, 340).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зичний — зи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зичний — -а, -е. Який голосно, різко звучить; гучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зичний — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  4. зичний — Зичний, -а, -е Зычный, громкій, звучный. І замірив у дуків зичний голос. К. Іов. 61. Словник української мови Грінченка