зламаний

ЗЛА́МАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до злама́ти.

Високо, на самому хребті гірського валу.. стояла нерухома постать П’ятки, наче сірий стовбур старої осичини, зламаної вітром… (Кол., Терен.., 1959, 66);

— А моя житниця зламана, княгине,— каже він (Скл., Святослав, 1959, 42);

Сиділа [Левантина] на ліжкові пригнічена, зламана усім тим, що сталося (Гр., II, 1963, 289);

Але в вільнім краю верне Він собі права одвічні, Що не мають буть зламані (Л. Укр., IV, 1954, 147);

Життя Мар’їне, як на долоні, стояло перед нею, гірке та непривітне, зламане панськими вчинками (Мирний, III, 1954, 171);

Її рожеві повні уста напіврозтулені, брови тривожно зламані (Коз., Сальвія, 1959, 44);

// зла́мано, безос. присудк. сл.

Ганна.. ясно бачила: Малахова зламано, майже знищено (Собко, Справа.., 1959, 254);

В спільній боротьбі буде зламано гніт капіталу.. (Ленін, 28, 1951, 144).

2. у знач. прикм. Який зламався, розпався на куски, частини.

Зламана берізка, немов благаючи, простягла на снігу до мене свої голі тоненькі гілочки (А .-Дав., Крила.., 1959, 32);

Подаючи зламане кайло, коваль сказав: — На, Софроне, поладнай (Бойч., Молодість, 1949, 33).

3. у знач. прикм., перен. Фізично або морально знесилений.

Вони дві як оборона по боках [виступали], а мама посередині. Зламана, апатична, але безпечна в їх товаристві (Вільде, Винен.., 1959, 20).

4. у знач. прикм. Вигнутий, заломлений під кутом.

Зламаною білою смугою із гори в затоку падає спуск (Десняк, Опов.., 1951, 17);

Зламана постать Варчука виганяла з коней останню силу (Стельмах, II, 1962, 216);

Серед гурту козаків.. майоріла зламана шапка джури кошового — Тягнирядна (Добр., Очак. розмир, 1965, 228).

◊ Зла́маної копі́йки не ва́ртий див. копі́йка;

Зла́маної копі́йки не да́ти див. копі́йка;

Ні копі́йки зла́маної не́ма (не було́) за душе́ю див. копі́йка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

зламаний

Значення в інших словниках