златий

ЗЛАТИ́Й, а, е, заст., поет.

1. Прикм. до зла́то;

// Позолочений.

[Єлизавета:] І Київ враз засяяв перед нами Серед дерев злотими куполами (Коч., П’єси, 1951, 20).

2. перен. Щасливий.

Були златії дні Астреї І славний був тогді [тоді] народ (Котл., І, 1952, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me