златоглав
ЗЛАТОГЛА́В, у, ч., заст., поет. Тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча.
Біля нього стояв низький товстий грек з лисою головою у перепоясаній багряній туніці. І лямівка туніки, і плащ із златоглаву аж горіли від самоцвітів (Оп., Іду., 1958, 165);
// Одяг, вбрання, виготовлені з цієї тканини.
Богдан Хмельницький повів по майдану очима; біля столу стояла дуже ошатна старшина, вигуляна по зимовниках, по хуторах, одягнута в златоглави, підперезана персидськими поясами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 259);
*Образно. [Лісовик:] Стара верба, смутна береза навіть у златоглави й кармазини вбрались на свято осені (Л. Укр., III, 1952,244).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- златоглав — златогла́в іменник чоловічого роду коштовна тканина — парча поет., рідко Орфографічний словник української мови
- златоглав — -у, ч., заст., поет. Тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча. || Одяг, вбрання, виготовлені з цієї тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- златоглав — ПАРЧА́, АЛТАБА́С заст., АЛЬТЕМБА́С заст., ЗЛОТОГЛА́В (ЗЛАТОГЛА́В) заст., поет. Везе Марко Катерині Сукна дорогого.., А наймичці на очіпок Парчі золотої (Т. Шевченко); (Купець:) Прийми Від нас цей адамашок злототканий, Ці килими, китайку, алтабас (І. Словник синонімів української мови
- златоглав — Златогла́в, -ву м. = злотоглав. Паювали... златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. І. 219. Оксамити, златоглави будемо носити. К. МБ. X. 5. Словник української мови Грінченка