златоглав

ПАРЧА́, АЛТАБА́С заст., АЛЬТЕМБА́С заст., ЗЛОТОГЛА́В (ЗЛАТОГЛА́В) заст., поет. Везе Марко Катерині Сукна дорогого.., А наймичці на очіпок Парчі золотої (Т. Шевченко); (Купець:) Прийми Від нас цей адамашок злототканий, Ці килими, китайку, алтабас (І. Кочерга); Срібним альтембасом Стін не обіб'ю (Я. Щоголів); За столами по повазі міститься панство вельможне: убране в саєти, єдваби, злотоглави (М. Старицький); Кунтуш на ній — самі златоглави (П. Куліш).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. златоглав — златогла́в іменник чоловічого роду коштовна тканина — парча поет., рідко Орфографічний словник української мови
  2. златоглав — -у, ч., заст., поет. Тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча. || Одяг, вбрання, виготовлені з цієї тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. златоглав — ЗЛАТОГЛА́В, у, ч., заст., поет. Тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча. Біля нього стояв низький товстий грек з лисою головою у перепоясаній багряній туніці. І лямівка туніки, і плащ із златоглаву аж горіли від самоцвітів (Оп., Іду. Словник української мови в 11 томах
  4. златоглав — Златогла́в, -ву м. = злотоглав. Паювали... златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. І. 219. Оксамити, златоглави будемо носити. К. МБ. X. 5. Словник української мови Грінченка