златоуст
ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. дожидали, як месію.. І приїхав той оратор 18-ти років,.. і слухали його зачаровані новими думками люди (Олена Пчілка); Неговірка, мовчазна людина іноді далеко багатша духовно за красномовця (з журналу); Де й поділась ота поважність рухів.. і гнучкість мови уславленого златоуста (П. Колесник); Не спиться вам, парламентські витії (М. Рильський); А Шрам збоку слухає-слухає, да не знає, що вже там навісним речникам і казати (П. Куліш); Іван Франко — трибун народний (М. Вороний); У віршах про.. Батьківщину Рильський виявляє себе як досвідчений ритор у кращому розумінні цього слова (С. Крижанівський). — Пор. 1. промо́вець.
Значення в інших словниках
- Златоуст — Златоу́ст іменник чоловічого роду місто в Росії Орфографічний словник української мови
- златоуст — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- Златоуст — Іоанн Златоуст (близько 347-407) – видатний діяч християнської церкви, архієпископ константинопольський. Намагаючись зберегти рабовласницький лад і відвернути дальше зростання народного руху, він виступив проти "зайвих розкошів" знаті... Словник крилатих висловів
- златоуст — -а, ч., жарт., ірон. Людина, яка вміє красиво говорити; красномовний балакун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ЗЛАТОУСТ — • ЗЛАТОУСТ - давньорус. збірник сталого складу уставних читань морально-учительного змісту, підібраних й розміщених відповідно до церк. календаря. Свою назву дістав тому, що більша частина його текстів належала або приписувалась Іоанну Златоусту. Українська літературна енциклопедія
- златоуст — ЗЛАТОУ́СТ, а, ч., жарт., ірон. Людина, яка вміє красиво говорити; красномовний балакун. Де й поділась ота поважність рухів, статечність постави і гнучкість мови уславленого златоуста (Кол., Терен.., 1959, 44). Словник української мови в 11 томах