1. Словник крилатих висловів

Златоуст

Іоанн Златоуст (близько 347-407) – видатний діяч християнської церкви, архієпископ константинопольський. Намагаючись зберегти рабовласницький лад і відвернути дальше зростання народного руху, він виступив проти "зайвих розкошів" знаті, закликав допомагати бідним. Ці ідеї, висловлювані з великим красномовством (звідси й прізвисько – златоуст), створили йому популярність у народі і викликали ненависть до нього з боку вищого духовенства і знаті. Часто вживається як для схвальної, так і для іронічної характеристики ораторських здібностей людини.

Джерело: Словник крилатих висловів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Златоуст — Златоу́ст іменник чоловічого роду місто в Росії Орфографічний словник української мови
  2. златоуст — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. златоуст — -а, ч., жарт., ірон. Людина, яка вміє красиво говорити; красномовний балакун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ЗЛАТОУСТ — • ЗЛАТОУСТ - давньорус. збірник сталого складу уставних читань морально-учительного змісту, підібраних й розміщених відповідно до церк. календаря. Свою назву дістав тому, що більша частина його текстів належала або приписувалась Іоанну Златоусту. Українська літературна енциклопедія
  5. златоуст — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
  6. златоуст — ЗЛАТОУ́СТ, а, ч., жарт., ірон. Людина, яка вміє красиво говорити; красномовний балакун. Де й поділась ота поважність рухів, статечність постави і гнучкість мови уславленого златоуста (Кол., Терен.., 1959, 44). Словник української мови в 11 томах