1. Українська літературна енциклопедія

ЗЛАТОУСТ

ЗЛАТОУ́СТ

• ЗЛАТОУСТ

- давньорус. збірник сталого складу уставних читань морально-учительного змісту, підібраних й розміщених відповідно до церк. календаря. Свою назву дістав тому, що більша частина його текстів належала або приписувалась Іоанну Златоусту. Відомі три осн. різновиди З.: пісний, п'ятидесятник і річний. Тематика більшості статей пов'язана з Євангелієм, частина статей тлумачить проблеми христ. моралі (напр., "про смирення", "про покаяння", "про заздрість", "про чистоту душевну"); входили сюди і відомості з природознавства, про вселенські собори тощо. Як збірник сталого складу З. сформувався не раніше 16 ст. Зберігся у великій кількості списків, окремі з яких містять слова Кирила Туровського. Деякі тексти З. перегукуються з текстами ін. учительних збірників: Торжественника, книги Рай, Соборника, Златоструя, Ізмарагда, Золотої Матиці тощо.

■ Літ.: Сперанский М. Н. Златоуст. Рукопись XVI века Тверского музея. СПБ, 1889; Орлов А. С. Сборники Златоуст и Торжественник. Памятники древней письменности и искусства. СПБ, 1905: Щурат В. Св. Іван Златоустий на Русі. Львів, 1908; Черторицкая Т. В. О начальних этапах формирования древнерусских литературных сборников Златоуст и Торжественник (триодного типа). В кн.: Источниковедение литературы Древней Руси. Л., 1980; Творогов О. В., Черторицкая Т. В. Златоуст. — Творогов О. В. Описание и классификация списков сборника "Златоуст". "Труды Отдела древнерусской литературы Института русской литературы АН СССР", 1985, т. 39.

Г. І. Павленко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Златоуст — Златоу́ст іменник чоловічого роду місто в Росії Орфографічний словник української мови
  2. златоуст — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. Златоуст — Іоанн Златоуст (близько 347-407) – видатний діяч християнської церкви, архієпископ константинопольський. Намагаючись зберегти рабовласницький лад і відвернути дальше зростання народного руху, він виступив проти "зайвих розкошів" знаті... Словник крилатих висловів
  4. златоуст — -а, ч., жарт., ірон. Людина, яка вміє красиво говорити; красномовний балакун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. златоуст — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
  6. златоуст — ЗЛАТОУ́СТ, а, ч., жарт., ірон. Людина, яка вміє красиво говорити; красномовний балакун. Де й поділась ота поважність рухів, статечність постави і гнучкість мови уславленого златоуста (Кол., Терен.., 1959, 44). Словник української мови в 11 томах