злегенька

ЗЛЕГЕ́НЬКА, присл. Зменш.-пестл. до зле́гка 1.

Бліде обличчя її злегенька почервоніло (Головко, II, 1957, 486);

Петро почуває, як хтось сіпає його за рукав, злегенька штовхає в боки (Вас., II, 1959, 118);

Не встигла Тамара доторкнутися пальцями до дверей і злегенька постукотіти, як з кімнати почувся голос (Хижняк, Тамара, 1959, 71);

У той саме час злегенька скрипнули сінешні двері в Катриній хаті й замовкли (Мирний, IV, 1955, 299);

Рука його злегенька посунулась по закутаному тілі, намацала лікоть, плече… (Коцюб., І, 1955, 241).