1. Словник української мови в 11 томах

злиденний

ЗЛИДЕ́ННИЙ, а, е.

1. Який живе бідно, у злиднях і нужді; бідний.

— Улас такий злиденний, як і ми: не має поля, заробляє хліб (Н.-Лев., III, 1956, 334);

Партія і народ дістали в спадщину від царизму відсталу, злиденну країну (Ком. Укр., 9, 1961, 58);

Хотілося [Т. Г. Шевченкові] швидше втекти з цих Дегтярів, щоб не бачити ні панського палацу, ні злиденного села (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 194);

// Який свідчить про злидні, бідність; убогий.

В «хаті» видко наполовину ночви на ослоні, коло них накидане хустя, злиденне шмаття (Л. Укр., IV, 1954, 245);

Сучасному поколінню важко навіть уявити безпросвітне, злиденне життя трудящих в дореволюційні часи (Колг. Укр., 11, 1957, 2).

2. перен. Дуже малий, незначний (кількістю, розміром і т. ін.).

Замість живого, корисного діла глузлива доля підсунула переписування в канцелярії якихсь сухих, нікому не потрібних паперів — і то лиш за злиденний шматок хліба (Коцюб., І, 1955, 223);

Черниш мовчки дивився на злиденні смужки, що сумно п’ялися по підгір’ю (Гончар, III, 1959, 13).

3. перен., зневажл. Не вартий нічого; нікчемний, жалюгідний.

— А ну, лиш, рицарю мізерний, Злиденний, витязю нікчемний, Виходь сто лих покуштовать [покуштувать] (Котл., І, 1952, 263);

— Я ж на ту злиденну грапиню [графиню] покладав надію, як на рідну маму! (Вовчок, VI, 1956, 283).

4. діал. Поганий.

Настав мені десятий рік; я помішниця [помічниця] йому, хоч і злиденна. Юшку, куліш варю коло будки (Барв., Опов.., 1902, 356).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злиденний — злиде́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. злиденний — Бідний, убогий, нужденний; (заробіток) малий, незначний; ЗН. нікчемний, жалюгідний, мізерний, нічого не вартий. Словник синонімів Караванського
  3. злиденний — див. бідний; поганий Словник синонімів Вусика
  4. злиденний — -а, -е. 1》 Який живе бідно, у злиднях і нужді; бідний. || Який свідчить про злидні, бідність; убогий. 2》 перен. Дуже малий, незначний (кількістю, розміром і т. ін.). 3》 перен., зневажл. Не вартий нічого; нікчемний, жалюгідний. 4》 діал. Поганий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. злиденний — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
  6. злиденний — Злиде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. злиденний — Злиде́нний, -а, -е 1) Бѣдный, несчастный. Вони люде злиденні. Ном. № 1536. Життя злиденне. К. Досв. 37. 2) Жалкій. А ну лиш, лицарю мізерний, злиденний, витязю нікчемний, виходь сто лих покуштувать. Котл. Ен. VI. 38. 3) Скряга, скупой. Багатий, а такий злиденний, що над копійкою аж труситься. Словник української мови Грінченка