1. Словник української мови в 11 томах

злобивий

ЗЛОБИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що злобли́вий.

— Отака моя дитина, Уляно Гаврилівно, стала. Жаліслива й сердешна. Я вже й потерпала, що його там злобивим вовкулакою зроблять (Кучер, Трудна любов, 1960, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злобивий — злоби́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. злобивий — див. злий Словник синонімів Вусика
  3. злобивий — -а, -е, рідко. Те саме, що злобливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злобивий — ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. Словник синонімів української мови