1. Словник української мови в 11 томах

зловживати

ЗЛОВЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЛОВЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., чим. Вживати, використовувати що-небудь на зло або шкоду комусь.

— Ти тут сорок хвилин зловживав нашим терпінням (Руд., Вітер.., 1958, 40);

[Норма:] Він зловживав вашим довір’ям і вашою любов’ю, так? (Галан, І, 1960, 423);

// Користуватися чим-небудь у більшій, ніж належить, кількості.

Деякі письменники зловживають у своїх творах «фольклорними елементами» (Рильський, III, 1956, 70);

До кімнати увійшла ще досить молода, вродлива жінка, яка не уникала косметики, але й не зловживала нею (Дмит., Розлука, 1957, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зловживати — зловжива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зловживати — Надуживати; (своїм становищем) перегинати палицю, перетягати струну. Словник синонімів Караванського
  3. зловживати — -аю, -аєш, недок., зловжити, -иву, -ивеш, док., чим. Вживати, використовувати що-небудь на зло чи шкоду комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зловживати — ЗЛОВЖИВА́ТИ (використовувати що-небудь на зло або на шкоду комусь), НАДУЖИВА́ТИ. — Док.: зловжи́ти. (Норма:) Він зловживав вашим довір'ям і вашою любов'ю, так? (Я. Галан); Згодом художник став надуживати як вишуканістю кольорів, так і витонченістю форм (Л. Дмитерко). Словник синонімів української мови
  5. зловживати — Зловжива́ти, -ва́ю, -ва́єш; зловжи́ти, -живу́, -живе́ш що і чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)