зловживання
ЗЛОВЖИВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. зловжива́ти.
В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу, яка аж кипіла в цій людині, і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Тют., Вир, 1964, 149);
Зловживання алкоголем не тільки викликає зайві зморшки на обличчі та зміну кольору носа, але й сприяє глибоким змінам у психіці (Знання.., 7, 1966, 7).
2. Провина, зв’язана з незаконними чи злочинними діями.
Запідозрити Федора в зловживаннях, за які він міг би боятися відповідальності перед законом, Валентина не могла (Руд., Вітер.., 1958, 64).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зловживання — зловжива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- зловживання — Передбачувана дія, що має наміром спричинити людині фізичну, психічну чи матеріальну шкоду. англ. abuse / misuse; нім. Mißbrauch m –s, -¨e; угор. visszaélés; рос. злоупотребление. Словник із соціальної роботи
- зловживання — Надужиття, надуживання, р. зловжиток. Словник синонімів Караванського
- зловживання — [злоўжиеван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- зловживання — -я, с. 1》 Дія за знач. зловживати. 2》 Провина, пов'язана з незаконними чи злочинними діями. Зловживання владою або посадовим становищем — умисне, з корисливих мотивів використання посадовою особою влади чи посадового становища. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зловживання — Зловжива́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)