1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зловживання

зловжива́ння

-я, с.

1》 Дія за знач. зловживати.

2》 Провина, пов'язана з незаконними чи злочинними діями.

Зловживання владою або посадовим становищем — умисне, з корисливих мотивів використання посадовою особою влади чи посадового становища.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зловживання — зловжива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. зловживання — Передбачувана дія, що має наміром спричинити людині фізичну, психічну чи матеріальну шкоду. англ. abuse / misuse; нім. Mißbrauch m –s, -¨e; угор. visszaélés; рос. злоупотребление. Словник із соціальної роботи
  3. зловживання — Надужиття, надуживання, р. зловжиток. Словник синонімів Караванського
  4. зловживання — [злоўжиеван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  5. зловживання — Зловжива́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. зловживання — ЗЛОВЖИВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. зловжива́ти. В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу, яка аж кипіла в цій людині, і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Тют. Словник української мови в 11 томах