зловтішно
ЗЛОВТІ́ШНО. Присл. до зловті́шний.
Анатоль зловтішно милувався з їхнього [жандармів] замішання (Кач., II, 1958, 341);
*Образно. Море лютує, стогне, сатаніє, зловтішно регоче (Ткач, Моряки, 1948, 98).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me