1. Словник української мови в 11 томах

злодійство

ЗЛОДІ́ЙСТВО, а, с. Розкрадання чиєї-небудь власності; крадіжка.

— Я вкрала в Варвари півміток. Вона несла його попри наші ворота та й загубила. А я вхопила та й сховала до скрині. Панотець казав, що це злодійство (Март., Тв., 1954, 154);

Тарас Боровець вправлявся по лінії злодійства. Стягнути з бантин курку, задушити в хліві порося, обчистити у дядька комору — було його звичним заняттям (Мельн., До раю.., 1961, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злодійство — злоді́йство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. злодійство — Крадіж, крадіжка, р. злодійщина. Словник синонімів Караванського
  3. злодійство — -а, с. Розкрадання чиєї-небудь власності; крадіжка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злодійство — КРАДІ́Ж (таємне привласнення чужих речей, грошей тощо), КРАДІ́ЖКА, ПОКРА́ЖА, КРА́ЖА, ЗЛОДІ́ЙСТВО, ЗЛОДІ́ЙЩИНА розм. Бачить він, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (казка); Пшепшинський.. Словник синонімів української мови
  5. злодійство — Зло́ді́йство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. злодійство — Злодійство, -ва с. Воровство. Коли не злодійство, то разбійство в нашім селі. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка