злодійкуватість

ЗЛОДІЙКУВА́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. злодійкува́тий.

Тепер вона сидить і зубрить Хрестові походи. Не стільки, правда, зубрить, скільки розкошує у своїх мріях, у світлих дівочих видіннях. Час від часу крадькома, з щасливою злодійкуватістю позиркує на нього [Богдана] (Гончар, Людина.., 1960, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me