злостиво

ЗЛОСТИ́ВО. Присл. до злости́вий.

Філіпчук злостиво усміхнувся.— Забавний ви, пане Завадко, перепрошую, що я так висловився! (Вільде, Сестри.., 1958, 137);

На перших же десятках метрів від берега океанські хвилі злостиво карали мене (Ле, Клен. лист, 1960, 233);

Не хочеться думати, що Василь лихий, що іронізує злостиво (Мушк., Серце.., 1962, 47)