злоститися
ЗЛОСТИ́ТИСЯ, злощу́ся, злости́шся, недок., без додатка і на кого — що. Відчувати злість, роздратування; злитися.
Поки Петько шукав авто, ми стояли на розі і злостилися (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 362);
— Чого ж ти боїшся в білий день? — вже злостилася Мариня, якій потрібно було вийти погодувати молоденьких качат (Вільде, Сестри.., 1958, 356);
— Чого це я повинен нарікати на свою долю і злоститися на людей тільки за те, що вони здорові, а я каліка? (Тют., Вир, 1964, 199);
Артем весь час нервово жував свою нижню губу, ніби він на неї чомусь злостився (Панч, II, 1956, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злоститися — злости́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- злоститися — Злостувати, ЗЛИТИСЯ, злобувати, сердитися. Словник синонімів Караванського
- злоститися — див. сердитися Словник синонімів Вусика
- злоститися — злощуся, злостишся, недок., без додатка і на кого – що. Відчувати злість, роздратування; злитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- злоститися — злоститися нервуватися, злитися, дратуватися (м, ср, ст): А ви сидите і навіть не можете злоститися. Подібно, як ви, по якомусь часі, не злоститеся на камінь, в який ви вдарилися ногою (Тарнавський З.)||іритуватися Лексикон львівський: поважно і на жарт
- злоститися — СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯ підсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯ рідше, ГНІВИ́ТИСЯ рідше, ЗЛОСТУВА́ТИ рідше, ЗЛОБУВА́ТИ рідше, ҐЗИ́ТИСЯ діал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
- злоститися — Злоститися, -щуся, -стишся гл. = злостувати. Він на мене злостився. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка