злото

ЗЛО́ТО, а, с., заст., поет. Золото (у 1 знач.).

О, Грузіє! В твоїх-бо горах Ще стільки злота і срібла! (Тич., II, 1957, 74);

Ломи, січи Каміння, злото добувай! (Черн., Поезії, 1959, 69);

*Образно. І поки вітер грав злотом її волосся, ..ся жінка оповідала своє життя (Коцюб., II, 1955, 294).

2. збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін.

І залисніло на столах срібло та злото, залисніли на Гані дорогі квітки та сукні (Н.-Лев., І, 1956, 165);

[Мартіан:] Чи ти гадаєш, що там тебе вітчим нарядить зараз у злото й пурпур? (Л. Укр., III, 1952, 284);

// Спеціальна золотистого кольору фарба, яка застосовується в поліграфії.

Вони й на цвинтарі, в своїх палатах, Зробили злотом розписи багаті… (Шер., Дорога.., 1957, 37);

// Позолочені шовкові нитки для гаптування, ткання і т. ін.

Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-золотом (Довж., І, 1958, 43).

3. збірн. Золоті монети, гроші і т. ін.

Руйнують мури; срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають байдаки (Шевч., І, 1951, 202);

У багатих злото в касі, У газдів стоги (Фр., XIII, 1954, 181).

4. перен., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь.

— Та чи так, мій голубе, срібло моє, злото моє. Чи справді, не обижали? (Вовчок, І, 1955, 347).