злото

ЗЛО́ТО, а, с., заст., поет. Золото (у 1 знач.).

О, Грузіє! В твоїх-бо горах Ще стільки злота і срібла! (Тич., II, 1957, 74);

Ломи, січи Каміння, злото добувай! (Черн., Поезії, 1959, 69);

*Образно. І поки вітер грав злотом її волосся, ..ся жінка оповідала своє життя (Коцюб., II, 1955, 294).

2. збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін.

І залисніло на столах срібло та злото, залисніли на Гані дорогі квітки та сукні (Н.-Лев., І, 1956, 165);

[Мартіан:] Чи ти гадаєш, що там тебе вітчим нарядить зараз у злото й пурпур? (Л. Укр., III, 1952, 284);

// Спеціальна золотистого кольору фарба, яка застосовується в поліграфії.

Вони й на цвинтарі, в своїх палатах, Зробили злотом розписи багаті… (Шер., Дорога.., 1957, 37);

// Позолочені шовкові нитки для гаптування, ткання і т. ін.

Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-золотом (Довж., І, 1958, 43).

3. збірн. Золоті монети, гроші і т. ін.

Руйнують мури; срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають байдаки (Шевч., І, 1951, 202);

У багатих злото в касі, У газдів стоги (Фр., XIII, 1954, 181).

4. перен., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь.

— Та чи так, мій голубе, срібло моє, злото моє. Чи справді, не обижали? (Вовчок, І, 1955, 347).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злото — зло́то іменник середнього роду золото рідко Орфографічний словник української мови
  2. злото — -а, с., заст., поет. 1》 Золото (у 1 знач.). 2》 збірн. Золоті речі; дорогий золототканий одяг і т. ін. || Спеціальна золотистого кольору фарба, яка застосовується в поліграфії. || Позолочені шовкові нитки для гаптування, ткання і т. ін. 3》 збірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злото — Зло́то, -та с. 1) Золото. Привезе мені віночок з чистого злота. Чуб. V. 207. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті. Чуб. III. 39. 2) Ласкательное названіе любимаго человѣка. Словник української мови Грінченка