1. Словник української мови в 11 томах

злочин

ЗЛО́ЧИН, у, ч.

1. Суспільно небезпечна дія (або бездіяльність), що чинить, заподіює зло людям.

Батько піднімає рушницю. Секунда, і станеться злочин. Дівчина кидається до батька і повисає на зброї з криком: — Батьку… бога ради! (Довж., І, 1958, 118);

Тяжкий злочин — убивство (Стельмах, II, 1962, 300).

2. Неприпустимий, ганебний вчинок.

Дітлахи, які стрілися йому по дорозі,— вони саме різали ножичками кору на каштані й кинулися вчасно навтіки, —були вражені тим, що Василь не звернув уваги на їхній злочин (Ю. Янов., II, 1954, 98);

— Юхиме Аркадійовичу, відпустіть хлопчика, він уже зрозумів, що зробив маленький злочин, і йому дуже соромно (Сміл., Сашко, 1954, 6);

// Неправильна, шкідлива поведінка.

Поезія жити не може на смітнику, а без неї жити — злочин (Коцюб., II, 1955, 304);

Поете, любити свій край не є злочин, коли це для всіх! (Тич., І, 1957, 55).

◊ На мі́сці зло́чину спійма́ти (злови́ти, заста́ти і т. ін.) див. мі́сце.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злочин — (протиправна дія) злодіяння, злочинство, розм. кримінал. Словник синонімів Полюги
  2. злочин — зло́чин іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. злочин — Передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права та свободи громадян... Словник із соціальної роботи
  4. злочин — юр. правопорушення, праволомство, жм. кримінал, кримінальщина, з. переступ, (тяжкий) лиходійство, харцизтво; (кривавий) душогубство; злочинство. Словник синонімів Караванського
  5. злочин — див. дія Словник синонімів Вусика
  6. злочин — [злочиен] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  7. злочин — -у, ч. 1》 Суспільно небезпечна дія (чи бездіяльність), що чинить, заподіює зло людям. 2》 Неприпустимий, ганебний вчинок. || Неправильна, шкідлива поведінка. Міжнародні злочини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. злочин — ЗЛО́ЧИН (суспільно небезпечна дія, що чинить, заподіює зло людям), ЗЛОЧИ́НСТВО, ЗЛОДІЯ́ННЯ книжн., ПЕРЕ́СТУП заст.; КРИМІНА́Л розм., КРИМІНА́ЛЬЩИНА розм., ГОЛО́ВНИЦТВО діал. (карний злочин). — Нема в злочині геройства. Є тільки сором і ганьба (О. Словник синонімів української мови
  9. злочин — Зло́чи́н, -ну, в -ні; зло́чини, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. злочин — Злочин, -ну м. = злочинство. Желех. Словник української мови Грінченка