злютовувати
ЗЛЮТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Скріплюючи, спаюючи, робити міцним, твердим.
В будові бетоном злютуєш каміння, Вогнем свого серця його зігрієш (Дор., Серед степу.., 1952, 80).
2. перен. Об’єднувати в одно нерозривне ціле; зв’язувати, згуртовувати.
З його смертю зникла й та сила, що злютовувала, держала купи всю родину (Вітч., 4, 1965, 201);
Алі-баша недурне роздмухував войовничий настрій султана. Він розумів, що лише війна на деякий час злютує кров’ю нетривку державу Османа (Тулуб, Людолови, II, 1957, 461).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злютовувати — злюто́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- злютовувати — -ую, -уєш, недок., злютувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розлючувати, сердити. 2》 Спаювати (метал, скло та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- злютовувати — Ую, -уст, недок. 1. Скріплюючи, спалюючи, робити міцним, твердим. 2. перен. Об'єднувати в одне нерозривне ціле; зв'язувати, згуртовувати. ...одним стражденним дрожем злютовано віки. (ЗД:149). Словник поетичної мови Василя Стуса
- злютовувати — ЗГУРТО́ВУВАТИ (створюючи між ким-, чим-небудь міцний зв'язок, єдність, зливати в одне ціле на основі спільності поглядів, інтересів, переконань), ГУРТУВА́ТИ, ОРГАНІЗО́ВУВАТИ, ОБ'Є́ДНУВАТИ, ЄДНА́ТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови