1. Словник української мови в 11 томах

злюче

ЗЛЮ́ЧЕ, розм. Присл. до злю́чий.

— Хто ж її [землю] їм наділяв, як вони своєю кров’ю та кістками її добували? — злюче увернув Пищимуха (Мирний, IV, 1955, 365).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злюче — злю́че прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. злюче — розм. Присл. до злючий. Великий тлумачний словник сучасної мови