1. Словник української мови в 11 томах

злючка

ЗЛЮ́ЧКА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що злюка.

[Зіна:] Злючка, потвора, носорог! І я ще, дурна, хотіла йому пробачити (Коч., II, 1956, 243);

Кожного дня.. виходить ловити Романа з довгою лозиною стара панна-злючка (Вас., І, 1959, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злючка — злю́чка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. злючка — див. злий Словник синонімів Вусика
  3. злючка — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що злюка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злючка — ЗЛЮ́КА розм. (дуже зла, сердита людина), ЗЛЮ́ЧКА розм.; ФУ́РІЯ розм. (зла, сварлива або розлючена жінка). Сьогодні навіть найбільші злюки мусили визнати, що дружина Погодняка виглядає чарівно (Я. Галан); (Зіна:) Злючка, потвора, носорог!... Словник синонімів української мови
  5. злючка — Злю́чка, -ки об. ум. отъ злю́ка. Словник української мови Грінченка