злісно
ЗЛІ́СНО. Присл. до злі́сний¹.
Марта одхитнулась од нього і тупнула злісно ногою (Коцюб., II, 1955, 304);
— А тобі яке діло? — злісно звернулась до неї сестра (Вас., І, 1959, 199);
Крики не вщухали — гукало кілька голосів люто і злісно (Смолич, І, 1958, 53);
Федот злісно глянув на Юлю і відвернувся (Тют., Вир, 1964, 226);
Злісно порушувати дисципліну.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злісно — злі́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- злісно — Присл. до злісний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- злісно — ЛЮ́ТО (дуже обурливо, з великим гнівом, із злістю), ЖОРСТО́КО, ХИ́ЖО, ЗЛІ́СНО, ПО-ВА́РВАРСЬКОМУ, ПО-ЗВІ́РСЬКОМУ, ПО-ЗВІРЯ́ЧОМУ, ПО-ВО́ВЧОМУ, З ЗАПЕ́КЛІСТЮ, Я́РО. Стадницький.. люто б'є ногами коня і повертає на шлях (М. Словник синонімів української мови
- злісно — Злі́сно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)