злісниця
ЗЛІ́СНИЦЯ, і, ж., рідко. Зла жінка.
Ходить воно [Регіна] по кімнаті мовчазне, горде.. А злісниця — нехай бог боронить! (Фр., VI, 1951, 256);
Чому не розпитати цю злісницю? Все може бути корисним при нагоді (Тулуб, Людолови, II, 1957, 347).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злісниця — злі́сниця іменник жіночого роду, істота зла жінка рідко Орфографічний словник української мови
- злісниця — Злі́сниця. Негідниця. — Тут маєш сидіти, зліснице! Чого роботу кидаєш? Ані з місця мені! — добродійка заступила дівчині дорогу (Галіп, 85) // порівн. пол. złośnica — злюка. Українська літературна мова на Буковині
- злісниця — Злі́сниця, -ці, -цею, -це! -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)