злічений
ЗЛІ́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до злічи́ти¹.
Не злі́чено кого, чого — дуже багато кого-, чого-небудь.
Добре тому Башкирові, на весь повіт добре! Земель у нього — не міряно, слуг у нього — не злічено (Мирний, IV, 1955, 219).
ЗЛІ́ЧЕНИЙ², а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до злічи́ти².
*Образно. Тріснула скрипка, розбита була, Злічена — знову співає (Дн. Чайка, Тв., 1960, 270).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злічений — злі́чений 1 дієприкметник порахований злі́чений 2 дієприкметник вилікуваний рідко Орфографічний словник української мови
- злічений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до злічити I. Не злічено кого, чого — дуже багато кого-, чого-небудь. II -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до злічити II. Великий тлумачний словник сучасної мови