1. Словник української мови в 11 томах

злічувати

ЗЛІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ЗЛІЧИ́ТИ, злічу́, злічи́ш, док., перех. і без додатка, рідко. Способом лічби визначати кількість, суму і т. ін. кого-, чого-небудь.

[Мохаммед:] Я злічив всі зморшки у неї на обличчі… (Л. Укр., II, 1951, 339);

Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (Уп., Вірші.., 1957, 174).

ЗЛІ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗЛІЧИ́ТИ, злічу́, злі́чиш, док., перех., рідко. Лікуючи, відновлювати здоров’я; виліковувати.

Злічи мою дочку;

// перен. Позбуватися чого-небудь.

Ні, доню, голубко, Цього не злічити: Настало те врем’я, Що треба любити (Пісні та романси.., II, 1956, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злічувати — злі́чувати 1 дієслово недоконаного виду рахувати рідко злі́чувати 2 дієслово недоконаного виду виліковувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. злічувати — I -ую, -уєш, недок., злічити, злічу, злічиш, док., перех. і без додатка, рідко. Способом лічби визначати кількість, суму і т. ін. кого-, чого-небудь. II -ую, -уєш, недок., злічити, злічу, злічиш, док., перех., рідко. Лікуючи, відновлювати здоров'я; виліковувати. || перен. Позбуватися чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злічувати — РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал. Словник синонімів української мови
  4. злічувати — Злічувати, -чую, -єш сов. в. злічи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Сосчитывать, сосчитать. Опат. 27. Ти в коморі, я на дворі, вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. Не можна далебі злічити, які народи тут плелись. Котл. Ен. IV. 70. Хто воінство його злічити може. Словник української мови Грінченка