1. Словник української мови в 11 томах

змарнувати

ЗМАРНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до марнува́ти.

— А шануйте,— обзиваюся до синів,— шануйте старого батька! Не прогайнував нічо [нічого], не змарнував, але ще придбав та й вам передав (Март., Тв., 1954, 209);

[Годвінсон:] Сей чоловік вже змарнував талант, розтринькав, мов п’яниця (Л. Укр., III, 1952, 79);

Змарнуєш силу на той ліс, а воно, може, й пропаде все… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 15);

Як безглуздо вона змарнувала свої найкращі літа! (Руд., Остання шабля, 1959, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змарнувати — змарнува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. змарнувати — док., (час) згаяти, здармувати, згайнувати, прогаяти, промарнувати; (здоров'я) збавити; (сили) звести, перевести; (гроші) розтринькати, проциндрити. Словник синонімів Караванського
  3. змарнувати — -ую, -уєш, перех. Док. до марнувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. змарнувати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. змарнувати — Змарнува́ти, -рну́ю, -рну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. змарнувати — Змарнува́ти, -ну́ю, -єш гл. Безъ толку потратить, растратить; испортить. Могил. у. Змастити, змащу, стиш, гл. 1) Смазать. Ой надибав дубового сала, як змастив милу, аж шкура відстала. Чуб. V. 576. 2) Переносно: опорожнить тарелку, миску, съѣвъ кушанье. Словник української мови Грінченка