1. Словник української мови в 11 томах

змарнований

ЗМАРНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змарнува́ти.

Мов той вигнанець, молодість свою Я звав з минувшини: — Де щезла ти, ледащо? Чому так скупо тішила мене, У фронтових полях, в гримучих хащах Змарнована? (Мур., Осінні сурми, 1964, 36);

Хірургом Друзь став пізно. Будь-що має він надолужити два роки, змарновані до війни, та чотири, відібрані війною (Шовк., Людина.., 1962, 11);

// У знач. прикм.

Соломія знесилилась і впала, їй жаль стало молодого змарнованого життя — і вона заплакала (Коцюб., І, 1955, 363);

// змарно́вано, безос. присудк. сл.

Брала злість, що довгожданий і радісний день так змарновано (Кучер, Чорноморці, 1956, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змарнований — змарно́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. змарнований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до змарнувати. || у знач. прикм. || змарновано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. змарнований — Змарно́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)