1. Словник української мови в 11 томах

зминати

ЗМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм., рідко, перед ким і без додатка. Звертати з дороги, даючи кому-небудь пройти, проїхати.

Силою віяло від Мокеїча, від його розхристаних, загорілих.. грудей. Не зминав перед ярмарковими багачами — самі вони зминали перед ним (Гончар, І, 1959, 39);

Дивились [Коропов і Люба] одне на одного трошки докірливим закоханим поглядом, і ніхто з них не хотів першим зминути з дороги (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 189).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зминати — змина́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. зминати — -аю, -аєш, недок., зминути, -ну, -неш, док., розм., рідко, перед ким і без додатка. Звертати з дороги, даючи кому-небудь пройти, проїхати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зминати — ЗМИНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗІМ'Я́ТИ, рідко ЗМ'Я́ТИ, зімну́, зі́мне́ш, док. 1. що. Необережно поводячись із чимось, торкаючись чого-небудь, робити нерівним, пом'ятим; м'яти (у 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. зминати — Змина́ти, -на́ю, -на́єш; змину́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)