змолоду
ЗМО́ЛОДУ, рідко ІЗМО́ЛОДУ, присл. З молодих років, з молодого віку.
Сього чоловіка всі поважали змолоду. Як парубкував, поведе чорними бровами — дівчата сохнуть і дуріють; а тепер, як пристарівся, моргне сивим усом — громада й примічає… (Вовчок, І, 1955, 72);
[Явдоха:] Отут ще єсть два непосидька… Ну, та тим не диво, вони привикли волочитись ще змолоду: то на лінії, то в Таврії, то на Дону щоліта… (К.-Карий, II, 1960, 107);
// У молоді роки; замолоду.
Я таки співуча змолоду була! (Барв., Опов.., 1902, 42);
Давно колись, ще змолоду, пробувала [Клавда] піднести голову і стати на прю з чорними силами (Вільде, Сестри.., 1958, 453);
— Бережи, брат, честь ізмолоду, — Кажуть люди (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- змолоду — змо́лоду прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- змолоду — пр., з молодих літ, з молодого віку; за молодих літ, замолоду. Словник синонімів Караванського
- змолоду — рідко ізмолоду, присл. З молодих років, з молодого віку. || У молоді роки; замолоду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змолоду — Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Хто отримає освіту в молоді роки, той заробить собі достаток на старість. Хто змолоду балує, той під старість старцює. Хто не працює і не доробиться достатку в молоді літа, той на старість живе у бідноті. Приповідки або українсько-народня філософія
- змолоду — Змо́лоду; присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- змолоду — Змолоду нар. Смолоду. Привикай до господарства змолоду, не будеш знать на старість голоду. Ном. № 10100. Старий з первого молоду був кришив. Харьк. Словник української мови Грінченка