зморщений
ЗМО́РЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до змо́рщити.
2. у знач. прикм. Який зібрався в зморшки, зморщився (про шкіру на обличчі, тілі людини або тварини).
Лиш запищала [бабуся] з болю, й обернулася, І зморщене, збідоване, пооране Слізьми, й нуждою, й голодом лице своє Звернула мов благально на Никифора (Фр., XIII, 1954, 312);
Худе, оголене до пояса тіло неприємно вражало випираючими з-під зморщеної шкіри ребрами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 216);
// перен. Який має на своїй поверхні вузькі довгі западини, згини і т. ін.
Біг по зеленаво-чорній, місцями зарослій мохом, зморщеній скелі водоспад (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 357);
При сортуванні вибраковують сіянці підсохлі, зморщені (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 243).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зморщений — змо́рщений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зморщений — див. старий Словник синонімів Вусика
- зморщений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зморщити. 2》 у знач. прикм. Який зібрався в зморшки, зморщився (про шкіру на обличчі, тілі людини або тварини). || перен. Який має на своїй поверхні вузькі довгі западини, згини тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зморщений — (обличчя) зморшкуватий, (овоч) морхлий, поморхлий, плюский Словник чужослів Павло Штепа
- зморщений — ЗМО́РШКУВАТИЙ (вкритий зморшками), ЗМО́РЩЕНИЙ, ПОМО́РЩЕНИЙ, МОРЩА́ВИЙ рідше, МО́РХЛИЙ рідше, ПОБРИ́ЖЕНИЙ рідше, ПОБА́БЧЕНИЙ розм. рідко, БАБКУВА́ТИЙ діал. Зморшкувате сухеньке обличчя розгладилось, проясніли очі (П. Словник синонімів української мови
- зморщений — Змо́рщений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)