зморщений

ЗМО́РЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до змо́рщити.

2. у знач. прикм. Який зібрався в зморшки, зморщився (про шкіру на обличчі, тілі людини або тварини).

Лиш запищала [бабуся] з болю, й обернулася, І зморщене, збідоване, пооране Слізьми, й нуждою, й голодом лице своє Звернула мов благально на Никифора (Фр., XIII, 1954, 312);

Худе, оголене до пояса тіло неприємно вражало випираючими з-під зморщеної шкіри ребрами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 216);

// перен. Який має на своїй поверхні вузькі довгі западини, згини і т. ін.

Біг по зеленаво-чорній, місцями зарослій мохом, зморщеній скелі водоспад (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 357);

При сортуванні вибраковують сіянці підсохлі, зморщені (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 243).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зморщений — ЗМО́РШКУВАТИЙ (вкритий зморшками), ЗМО́РЩЕНИЙ, ПОМО́РЩЕНИЙ, МОРЩА́ВИЙ рідше, МО́РХЛИЙ рідше, ПОБРИ́ЖЕНИЙ рідше, ПОБА́БЧЕНИЙ розм. рідко, БАБКУВА́ТИЙ діал. Зморшкувате сухеньке обличчя розгладилось, проясніли очі (П. Словник синонімів української мови
  2. зморщений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зморщити. 2》 у знач. прикм. Який зібрався в зморшки, зморщився (про шкіру на обличчі, тілі людини або тварини). || перен. Який має на своїй поверхні вузькі довгі западини, згини тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зморщений — Змо́рщений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зморщений — (обличчя) зморшкуватий, (овоч) морхлий, поморхлий, плюский Словник чужослів Павло Штепа
  5. зморщений — див. старий Словник синонімів Вусика
  6. зморщений — змо́рщений дієприкметник Орфографічний словник української мови