1. Словник української мови в 11 томах

змужнілий

ЗМУЖНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до змужні́ти.

2. у знач. прикм. Який змужнів, досяг повного фізичного розвитку; дорослий;

// Загартований у боях, праці і т. ін.

Два роки тому попрощався він з юністю своєю в палаючому селі, де лишив свого батька, і тепер повернувся сюди змужнілим воїном (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52);

// В якому виявляється повний фізичний розвиток, змужніння.

Цей несподіваний змужнілий голос прорізався у нього вперше в житті (Собко, Звич. життя, 1957, 285);

Я був худеньким хлопчиком. Ходив у п’ятий клас… Тепер змужнілим почерком Описую той час (Шпак, Вибр., 1952, 144).

3. перен. Який досяг найвищого ступеня, найбільшого розквіту в своєму розвитку.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змужнілий — змужні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. змужнілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до змужніти. 2》 у знач. прикм. Який змужнів, досяг повного фізичного розвитку; дорослий. || Загартований у боях, праці і т. ін. || В якому виявляється повний фізичний розвиток, змужніння. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови