зм’яклий

ЗМ’Я́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зм’я́кнути;

// У знач. прикм.

Мідяні труби простягали, безвладно покручені кінці, сплющені, зм’яклі, наче стоптані кишки, і червона іржа од вогню виступала на них кривавим потом (Коцюб., II, 1955, 94);

Спробував [Храпков] свої зм’яклі біцепси на руках (Ле, Міжгір’я, 1953, 479).