зм’якнути

ЗМ’Я́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. зм’як і зм’я́кнув, ла, до. Док. до м’я́кнути.

Весною, коли розтаяли сніги і зм’якла глина, чути було виразно якісь рухи в землі (Фр., VIII, 1952, 350);

Тіло йому [Савці] обважніло, зм’якло й нерухомо випросталося на колоді (Тулуб, Людолови, І, 1957, 235);

Левко зм’як, ступив два кроки, сів на призьбу, схопив руками голову (Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).