1. Словник української мови в 11 томах

знаджений

ЗНА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зна́дити.

Під час облоги Дубно він утрачав молодшого сина: знаджений красою воєводівни, Андрій зраджує своїх (Рильський, III, 1956, 222).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знаджений — зна́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. знаджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до знадити. Великий тлумачний словник сучасної мови