1. Словник української мови в 11 томах

знайомець

ЗНАЙО́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Знайома людина; протилежне незнайомець.

Михайло подружився з сім’єю Свистьольників, з бабусею; знайшлися й інші знайомці в селі (Збан., Сеспель, 1961, 387);

Линув зненацька дощ, ..і вони мусили шукати чимдуж якогось сховку — завернули до одного селянина, спільного свого знайомця і приятеля (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 376).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знайомець — знайо́мець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. знайомець — -мця, ч., розм. Знайома людина; прот. незнайомець. Великий тлумачний словник сучасної мови